Дослідники з університету Мілана заявили, що шість з десяти скорботних людей бачили або чули своїх померлих близьких, проте багато хто намагається не розповідати про це нікому, боячись, що люди будуть думати, що вони психічно нездорові.

Згідно з дослідженням, від 30 до 60% овдовілих людей бачили померлих подружжя, що сидять в старому кріслі, або чули, як покійні звуть їх.Фахівці стверджують, що існує дуже висока поширеність галюцинаторних переживань після тяжкої втрати навіть у тих, хто не страждає на психічні розлади.

– Дані свідчать про разюче високою поширеністю галюцинаторних переживань – близько 30 – 60% серед овдовілих людей, – писали вчені в звіті, опублікованому в журналі Journal of Affective Disorders.

Оскільки по цій темі існує відносно невелика кількість досліджень, вчені заявили, що необхідні додаткові дослідження для з’ясування фізіологічного походження галюцинаторних переживань.

Галюцинації можуть бути схожі на спогади, з якими стикаються люди, які страждають від посттравматичного стресового розладу.

Вчений з університету Рохенптом Жаклін Хейс вивчила галюцинаційні явища, опитавши людей з усієї Великобританії, які втратили подружжя, батьків, дітей, братів, сестер і друзів.

– Люди розповіли, що бачили силуети, чули голоси, відчували дотику, відчували запахи – це те, що ми називаємо відчуттям присутності, яке не пов’язане ні з будь-яким з п’яти почуттів, – сказала вона.

Хейс додала, що, можливо, так покійні просять прощення за те, що трапилося.

У дослідженні з університету Саутгемптона, пояснюючи галюцинації людей, які втратили близьких, вчені не виключили такого поняття, як життя після смерті.

У дослідженні, опублікованому в 2014 році, знайшли докази того, що усвідомлення може тривати ще кілька хвилин після клінічної смерті, що раніше вважалося неможливим.